субота, 27 лютого 2016 р.
пʼятниця, 5 лютого 2016 р.
Освітня реформа: на які зміни слід чекати в українській школі й коли
У міністерстві освіти в Києві відклали дату переходу на 12-річний навчальний план до 2018 року, бо досі не ухвалили новий закон про освіту. Першочергово планується реформувати початкову та старшу школи.
Реформа середньої та дошкільної освіти належить до ключових завдань українського урядув 2016-му році. Принаймні так стверджує прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. Щоправда відповідний законопроект, над яким працювала велика кількість експертів і працівників освіти і який уже двічі передавали до Верховної Ради, досі навіть не зареєстрували в парламенті.
У міністерстві освіти України (МОН) минулого літа обіцяли фундаментальні зміни вже з 2017-го - перехід на 12-річне навчання та поділ на початкову, середню й старшу школи. Тепер обережно говорять про 2018-й рік. Як пояснюють експерти, законотворчий процес затягнувся, оскільки його учасники намагаються знайти компроміс, який би задовольнив і вчителів, і керівників вищих навчальних закладів 1-2 рівня акредитації, яких зачепить реформа старшої школи.
Початкова школа
Дискусії ведуться на всіх ланках - від початкової школи до старшої. Наприклад, ідея зробити навчання в початковій школі не стільки через предмети, як через розгляд тем та ігри викликала спротив у вчителів мистецтва - ті навіть зареєстрували на сайті президента петиціюз вимогою не скасовувати уроки музики та малювання. Ці дисципліни відсутні в проекті концепції реформи початкової школи.
Реформа, яку готує МОН, не скасовує мистецтво, а лише інтегрує його з іншими предметами, запевняє заступник міністра освіти Павло Хобзей. "Сьогоднішня початкова школа дуже часто нагадує швидше гімназію: діти за партами сидять обличчям до дошки, атмосфера залишилася авторитарною. Нам би хотілося, щоб це було інтерговане навчання, яке б стимулювало розвиток дітей, розвиток зацікавлень", - пояснив у розмові з DWзаступник міністра. Він - проти оцінювання дітей у перших класах і проти предметів. "Щоб уява про світ сформувалась через гру, діяльність," - каже Хобзей.
Вчителі ж мистецтва в такій інтеграції вбачать загрозу. "Діти не будуть на українській мові чи математиці малювати фарбами, все зведеться до заштриховування фігур у зошитах, замість того, щоб поринути у мистецтво, - застерігає вчителька образотворчого мистецтва Наталія Прокопів, - А музику замінять фізкульт-хвилинкою. Ми втратимо культуру в початкові ланці. До них має прийти художник з мольбертом, музикант, який грає на фортепіано."
Розвантаження
Чимало дискусій точиться й навколо реформування середньої та старшої школи. Одна з головних – розвантажити школярів. "Ми на стільки перевантажили програму, ми нічого не вийняли, лише додавали, і в результаті дуже багато речей мають репродуктивний характер, налаштований на запам’ятовування. А це не те, що потрібно сьогодні освіченій людині," - розповідає Ірина Чернілевська, директор гімназії у Києві.
Новий закон має зменшити кількість предметів, дисципліни укрупнять, щоб не дублювати інформацію. Окрім того, більше автономії мають дати вчителю, пояснюють експерти, які працювали над законом. "Навчальні програми наблизять до європейських зразків, коли є очікувані результати, немає погодинно розписаного розкладу, що і коли вчитель повинен викладати, " - розповідає експертка аналітичного центру CEDOSІрина Когут.
Старша школа
Старша школа - це ланка, де очікується найбільше змін. Тут планують зробити чітку та реальну спеціалізацію, а не натяк на неї, як було у 2000-х, розповідає Когут. "Тоді в кожній школі нібито мала бути профільна освіта, але переважно це був загальний профіль, або тільки два, тобто фактично без вибору. Тепер планується відділити старшу школу, дуже часто просторово, подекуди в окремі заклади," - пояснює Ірина Когут.
Пропонується, щоб після закінчення 9 класу діти складали зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) та, залежно від побажання і результатів ЗНО, мали можливість вступити в старші профільні школи за двома напрямками - загальноосвітнім чи професійним. Загальноосвітній - це фактично підготовка до університету в багатопрофільному академічному ліцеї. Професійний - навчання у профліцеях та коледжах, де діти отримували б робітничу професійну кваліфікацію чи кваліфікацію молодших спеціалістів.
Прозоріший контроль
Усунути бюрократію зі шкіл планують новим підходом до атестації вчителів та управління навчальними закладами. Повноваження місцевих органів освіти хочуть значно звузити, а школам дати більше фінансової та адміністративної автономії. Водночас є ідея запровадити громадський контроль: планують ввести конкурсне обрання директорів шкіл, дати більше повноважень педагогічним та батьківським радам.
Вчителям мають дати можливість обирати, де підвищувати кваліфікацію, таким чином зруйнувати монополію інститутів післядипломної педагогічної освіти, розповідає Ірина Когут. А от ідея сертифікації вчителів не знайшла повної підтримки. "Задум був, щоб з одного боку знайти більш-менш безболісний для бюджету спосіб підняти вчителям зарплату, з іншого - зробити контроль знань самих вчителів, щоб відсіяти відверто некваліфіковані кадри. Тобто пропонувалося ввести об’єктивну складову оцінювання у те, що раніше називалося атестацією. Раніше це відбувалося через відвідування директором, колегами уроків - тобто явно конфлікт інтересів," - пояснює Ірина Когут.
Поки що зійшлися на компромісі - традиційну атестацію залишать, а сертифікація буде добровільною і даватиме можливість отримати підвищення зарплати.
Коли чекати змін
Якщо парламент ухвалить закон про освіту навесні, у МОН обіцяють, що уже з 2018 запрацює реформа початкової та старшої школи. Реформу середньої школи обіцяють запустити до 2020 року.
http://www.dw.com/ Освітня реформа: як у школи планують повертати 12-річку
Із 2017-го українські школярі знову навчатимуться у школах 12 років. Такі плани озвучило міністерство освіти. DW намагалася з'ясувати, чи є в міносвіти конкретний план реформи та чого очікувати вчителям і учням.
За новими шкільними програмами навчатимуться не теперішні школярі, а ті, що підуть до школи у 2017 році. Останній дзвоник перші випускники "дванадцятирічки" почують у 2029 році. Провівши додатковий рік за партою, школярі матимуть більше часу, щоб обрати професію і вирішити, що робити далі - продовжувати навчання чи починати працювати. "Дванадцятирічка" дозволить краще підготувати дітей до участі в житті суспільства. Такі причини реформи озвучувала заступниця міністра освіти і науки України Інна Совсун. DW намагалася з'ясувати, чи є в міносвіти конкретний план для реформи в довгостроковій перспективі та як "дванадцятирічка" може змінити життя учнів і вчителів.
Спершу - ухвалити закон
Перехід шкіл на "дванадцятирічку" зафіксує новий закон "Про освіту". Його проект можуть внести до Верховної Ради до кінця поточної сесії, розповіла в інтерв'ю DW Інна Совсун. Наступні кроки, за її словами, - це розробка підзаконних актів, нових навчальних програм для початкової школи, перепідготовка вчителів у інститутах післядипломної освіти, а також створення нових підручників для першачків. Усе це цілком реально встигнути за півтора року, каже Совсун. Навчальні програми для середніх і старших класів міністерство планує готувати пізніше.
Інна Совсун
Скільки коштуватиме повернення шкіл до "дванадцятирічки", в міністерстві поки що не знають. Гроші будуть потрібні в першу чергу на перепідготовку вчителів та створення нових підручників, прогнозує Совсун. Скільки нових книжок доведеться надрукувати, а скільки підручників майбутні першокласники отримають в електронному вигляді, буде відомо пізніше. Масова перепідготовка вчителів - питання складніше, зауважила заступниця міністра. Детальні плани цього теж розроблятимуть потім.
Учителів доведеться звільняти
Однак уже зрозуміло, що не вдасться уникнути звільнень учителів, розповіла Совсун. "У нас сьогодні в рази менше дітей у школах, ніж було на початку 90-х років. У сільській місцевості тисячі шкіл, де учнів менше, ніж учителів. Жоден держбюджет не зможе потягнути таку кількість учителів", - пояснила представниця міністерства.
Про те, скількох учителів можуть спіткати звільнення, в міністерстві говорять дуже обережно. В одному з нещодавніх інтерв'ю глава парламентського комітету з питань освіти і науки Лілія Гриневич сказала про щонайменше десять тисяч. Інна Совсун у розмові з DW назвала цей показник "більш-менш реалістичним". "Скорочення ставок відбуватиметься в першу чергу через скорочення або укрупнення шкільної мережі. На жаль, школи по 10-15 учнів у сільській місцевості дуже дорого обходяться держбюджету і при цьому якість освіти в них є дуже низькою. Ми це бачимо за результатами ЗНО", - констатувала вона.
Вища освіта буде потрібна не всім
Згідно з проектом закону "Про освіту", структура майбутньої шкільної освіти виглядатиме так: п'ять років діти навчатимуться в початковій школі, чотири роки - в базовій, три роки - у старшій. Старша школа ділитиметься на професійні та академічні ліцеї, а також коледжі. У професійних ліцеях діти здобуватимуть робітничі професії (перукаря, водія, кухаря та інші), в академічних готуватимуться до здобуття вищої освіти, а в коледжах навчатимуться чотири роки замість трьох і отримуватимуть кваліфікацію молодшого спеціаліста. Закінчивши школу в 18 років, більшість учнів майбутньої "дванадцятирічки" матимуть змогу одразу починати працювати. Вища освіта буде потрібна не всім.
Професійні ліцеї планують створювати на базі теперішніх профтехучилищ. "Припустимо, в невеликому містечку є дві школи. На основі однієї створюється базова школа, на основі іншої - старша. Академічні ліцеї треба буде створювати. Коледжі, які є сьогодні, залишатимуться коледжами", - уточнила заступниця міністра.
Є питання
В експертному середовищі вистачає і критиків, і прихильників "дванадцятирічки". Часу на підготовку реформи достатньо, але ризик полягає в тому, що зміни у шкільній освіті залишаться на папері, вважає головний експерт групи "Освіта" Реанімаційного пакету реформ (РПР) Володимир Бахрушин. Експерти РПР беруть участь у розробці реформи.
"Поки що освіту часто фінансують за залишковим принципом, а у стандартах (освіти - Ред.) ми намагаємося написати щось красиве, але не дуже реалістичне. Треба від цього відмовлятися", - пояснює експерт. Як багато змін спричинить у школах майбутня реформа, він пов'язує з кінцевим варіантом закону "Про освіту", який ухвалить парламент, положеннями закону "Про загальну середню освіту" та підзаконних актів.
"Ми будемо мати погано освічених дорослих людей"
"На моїй пам'яті за 24 роки це вже п'ята спроба змінити кількість років навчання у школі… Жодна з цих спроб не була завершена", - каже в розмові з DW директорка соціальних програм Центру Разумкова Людмила Шангіна. Вона прогнозує сумний результат реформи: "Ми будемо мати погано освічених дорослих людей, які поповнять армію якщо не безробітних, то дешевої робочої сили".
Експертка звертає увагу передусім на відсутність інфраструктури для шкільної освіти, починаючи від достатньої кількості місць у дитсадках і завершуючи обладнанням середніх шкіл. "Це лабораторії, комп’ютери, швидкісний інтернет, обладнані кабінети фізики, хімії, біології і всіх інших природничих наук. У широкому сенсі до інфраструктури я відношу наявність якісних підручників, яких у нас сьогодні обмаль - не фізично, а за змістом, а також якісно підготовлених вчителів", - перераховує вона.
На думку експертки, реформу шкільної освіти потрібно починати з підготовки вчителів у педагогічних вишах і готувати реформу 5-7 років. Спершу покращити якість освіти майбутніх учителів, потім забезпечити їм гідну зарплату, а вже після того реформувати шкільне навчання.
Європейські перспективи
Ще один важливий момент, на який звертають увагу експерти, теж пов'язаний із далеким майбутнім. Якщо українські школи стануть 12-річними, майбутні випускники отримають важливу перевагу. Вони зможуть одразу після школи вступати на перший курс до європейських, зокрема німецьких, університетів, зазначає в розмові з DW лекторка Німецької служби академічних обмінів (DAAD) Аня Ланґе.
Нині українські атестати в європейських вишах не визнаються, а європейські школярі навчаються, як правило, довше - приміром, у Німеччині атестат зрілості отримують після 12 років навчання. "Після 12-річного навчання українським школярам не потрібно буде відвідувати курси передвузівської підготовки в Німеччині або вступати до українського університету й кидати навчання після першого чи другого курсу, щоб здобувати ступінь бакалавра в Європі", - каже Ланґе. Найважливіше, на її думку, що учні закінчуватимуть школу дорослішими, ніж нині. "Якщо вони довше будуть у школі, то краще знатимуть, чого хочуть, і прийматимуть свідоміше рішення, що вивчати далі. 1-2 роки в такому віці - це багато часу", - підсумовує представниця DAAD.
http://www.dw.com/ четвер, 4 лютого 2016 р.
Як покращити успішність дитини у школі
Успішність вашої дитини падає з року в рік або вона отримує лише середні оцінки, хоча, на вашу думку, могла би претендувати на вищий бал? Знаючи її здібності, ви впевнені, що вона може бути більш успішною у школі. І це не дає вам спокою, адже ви розумієте, як важливо добре вчитися зараз, щоби потім вступити в університет або просто гідно закінчити школу. Ви переживаєте, сваритесь і дорікаєте їй за лінь, відсутність мотивації й безвідповідальність. Ви просто не розумієте, чому дитині настільки нецікаво вчитись, і придумуєте різні способи додаткової мотивації. Але найчастіше ситуація не покращується, а стає лише гірше.
Нам, батькам, складно не турбуватися про академічні успіхи наших дітей, тому що ми знаємо, як це важливо для їх майбутнього. З нашої точки зору, той факт, що дитина цінує друзів або електронні гаджети більше, ніж навчання, просто абсурд. Правда полягає в тому, що більшість дітей насправді мотивовані, хоч і не тим, чим, на наш погляд, повинні. Спробуйте подивитись на це з іншого боку: коли справа доходить до чогось захоплюючого, такого як відеоігри, музика, соціальні мережі чи вибір крутих джинсів, дитина демонструє високу мотивацію й повну відсутність будь-якої ліні. Тут є один нюанс: якщо ви тиснете на дитину, щоб її мотивувати, ситуація зазвичай тільки погіршується.
Зрозумійте: діти повинні самі усвідомити цінність праці. Подумайте про це з точки зору власного життєвого досвіду. Ви прекрасно знаєте, що харчуватися треба правильно, але не завжди дотримуєтеся здорового харчування! Ваша дитина повинна сама усвідомити важливість академічних успіхів. Звісно, є й об'єктивні чинники, які можуть перешкодити отриманню хороших оцінок (наприклад, розумові або фізичні недуги, нездатність до навчання чи поведінкові розлади, сімейні проблеми та зловживання деякими шкідливими речовинами). Їх теж треба враховувати.
Є люди, в яких зосередились усі компоненти успіху – мотивація, відповідні навички, уміння досягати результату й отримувати максимальну користь. Але для більшості з нас шлях до мотивації й успіху значно звивистіше і тернистіше. Якщо подумати, не кожна дитина звертається по допомогу до вчителів, вчасно робить домашні завдання, щовечора повторює пройдений матеріал і відкладає вбік усе, що її відволікає від навчання. Тому що так діють діти, в яких більш розвинена передня частина мозку і яким, відповідно, притаманні так звані хороші виконавчі функції, саме вони відіграють значну роль у шкільних досягненнях.
Виконавчі функції головного мозку допомагають регулювати емоції, сприяють концентрації уваги, наполегливості та гнучкості. У багатьох дітей ці функції розвиваються пізніше – лише в підлітковому віці. І, звісно, батькам дуже важко бачити, як їх дитина протягом довгого часу відстає в успішності. У це важко повірити, але такі діти не ледачі, не безвідповідальні й не відчувають відсутності мотивації. Якщо ви не згодні або не вірите в це, то, ясна річ, будете дратуватися, засмучуватись і гніватись у відповідь на гадану лінь дитини, що, у свою чергу, сприятиме її опору й боротьбі з вами. Далі пропонуються поради, які допоможуть вам уникнути подібного негативу.
Зберігайте з дитиною відкриті, товариські й позитивні взаємини. Завжди залишайтесь на боці дитини, не займайте позицію по той бік барикад. Це дозволить зберегти ваш авторитет і вплив, що є найважливішим інструментом виховання. Покарання, моралізаторство, погрози й маніпулювання приведуть у нікуди, зруйнують ваші взаємини й мотивацію дитини. Звісно, ваша фрустрація, почуття тривоги та страху нормальні і зрозумілі. Але реагувати на поведінку дітей подібним чином абсолютно неефективно. Пам'ятайте: ваша дитина поводиться так зовсім не для того, щоби зробити ваше життя нещасним, або тому, що вона нікчемна нероба. Наступного разу, коли ви відчуєте, що починаєте гніватися, спробуйте сказати собі: «Моя дитина просто ще не прийшла до цього». Пам'ятайте: ваше завдання – допомогти їй навчитись бути відповідальною. Якщо ви негативно налаштовані й перетворюєте це на моральну проблему, ваша дитина буде грубити вам, не намагаючись замислитись над суттю проблеми.
Введіть правило «коли». Один з уроків життя свідчить: ми отримуємо задоволення тоді, коли робота завершена. Якщо ви тренуєтеся забивати гол, то в результаті набираєте більше балів, і команда виграє. За роботу теж платять після її виконання. Тому почніть казати наступним чином: «Коли закінчиш заняття, можеш піти в гості до Дмитрика». Або: «Коли зробиш домашнє завдання, можемо разом подивитись той фільм, про який ти згадував». Введіть це правило й дотримуйтесь його. Якщо ваша дитина ще не здатна самостійно планувати й ініціювати, наполегливо дотримуйтеся цього правила. Тим самим ви допоможете їй навчитись робити те, що її власний мозок поки що не може забезпечити, – навчите її структурувати час.
Долучайтесь до навчального процесу. Якщо ваша дитина погано вчиться і її успішність падає, вам доведеться долучитись до навчального процесу. Вам необхідно підключитися превентивно й допомогти їй створити оптимальну структуру занять, яку сама дитина створити ще не може. Ця структура передбачає продуманий розклад із зазначенням часу, відведеного для занять, і часу на відпочинок. Вам доведеться простежити за його дотриманням. Наприклад, вимикайте комп'ютер і кажіть: «Жодних відеоігор або телевізора, доки не виконаєш домашнє завдання». Також треба буде подумати й вирішити, яку кількість часу дитина повинна присвятити навчанню. Протягом цього часу не допускайте використання електронних пристроїв (телефон, планшет і т. п.), оскільки ніщо не повинно відволікати увагу дитини. Ви можете ввести таке правило: навіть якщо дитина виконала всю домашню роботу, а навчальний час не пройшов, вона повинна продовжувати вчитись. Нехай повторює, читає або перевіряє помилки. Введіть правило «Півтори години тиші» – без електронних пристроїв, лише навчання. Деякі діти краще вчаться, слухаючи музику, але під час навчання будь-які інші електронні пристрої необхідно вимкнути. Ці правила не повинні нагадувати покарання, вони покликані допомогти дитині виробити ефективний робочий режим і зосередитись на шкільних предметах.
Запитуйте вчителя. Якщо оцінки та працездатність вашої дитини не на висоті, ви можете разом з її вчителями розробити план порятунку ситуації. Наприклад, учитель може перевіряти, чи забрала дитина все необхідне зі школи, а ви перевіряйте, чи добре вона зібрала портфель до школи. Як тільки ви побачите, що дитина почала краще розпоряджатись і керувати своїм часом, виконувати домашні завдання, повторювати матеріал перед контрольними роботами, це буде сигналом про те, що вам час трохи відступити.
Визначте місце для занять. Можливо, вам треба буде посидіти біля дитини, доки вона робить домашню роботу або, принаймні, перебувати поруч з нею, щоб у потрібний момент допомогти їй. Може, дитині знадобиться тихе місце для занять, подалі від галасливих братиків і сестричок. А може, навпаки, дитина буде краще займатись у спільній кімнаті з усіма членами сім'ї. Допоможіть їй перевірити це на практиці. Але як тільки ви визначите, яке місце для занять буде кращим, нехай дитина знаходиться саме там. Не треба виконувати домашню роботу замість дитини. Ваша допомога може полягати в тому, щоби перевірити виконане завдання й розпитати дитину, як вона засвоїла той чи інший матеріал.
Розділяйте великі завдання на дрібні частини. Разом з дитиною подумайте й вирішіть: можливо, буде краще, якщо ви розділите завдання на невеликі частини, і вона буде виконувати їх щодня. Для запису щоденних завдань можна використовувати великий настінний календар або білу дошку. Ви можете також залучити допомогу вчителя або найняти репетитора.
Будьте добрими, але непохитними. Робіть усе можливе, щоби бути добрим, корисним, послідовним батьком, і непохитно чиніть опір спокусі покарань, надмірного втручання й контролю. Після кожної негативної взаємодії з дитиною спробуйте створити десять позитивних. Постарайтеся зробити акцент на підтримці й заохоченні дитини замість неспокою та претензій. Коли ви починаєте рефлексувати й думати, що академічна успішність вашої дитини є відображенням вас самих або якості вашого виховання, і що саме ви й тільки ви несете відповідальність за його результат, то, як наслідок, опиняєтесь на місці дитини, а не на своєму, батьківському місці. А це шкідливо й неефективно.
Відсутність мотивації чи тривожність? Іноді відсутність мотивації (або те, що виглядає як безвідповідальність) насправді може бути тривогою дитини чи соромом за неуспішність у предметах, або невиконання домашнього завдання. Більшість людей тривожаться із приводу виконання якихось справ та уникають їх, як чуми. Іноді діти просто не можуть цього пояснити, бо не завжди усвідомлюють свої хвилювання, тривоги, страхи й занепокоєння. Ось типовий випадок. Припустимо, дитина каже вам, що сьогодні їй не задали жодної домашньої роботи, хоча це не так. Брехня змушує вас турбуватись. І якщо ви реагуєте криком і критикою, ваша дитина під впливом тривожних емоцій ще більше дистанціюється і від вас, і від домашньої роботи. Незначний прояв тривоги здатний мотивувати людину, але занадто сильний її прояв блокує здатність дитини думати, а також ту частину мозку, яка відповідає за мотивацію. Тримайте свої емоції під контролем, пам'ятайте про те, що тривога (страх) дитини – це не лінь. Ваша мета як батька полягає в тому, щоби стримувати свої емоції і правильно реагувати на хвилювання дитини.
Іноді почуття сорому, неповноцінності або тривоги, яке відчуває ваша дитина, може хибно тлумачитись вами, і ви можете прийняти його за негативне ставлення до навчання, відсутність мотивації та безвідповідальність. Ігнорування таких емоційних реакцій дитини може призвести до її протидії, замкнутості, відмови або демонстративної непокори. Пам'ятайте: те, що відбувається зараз, може виглядати зовсім по-іншому, коли ваша дитина подорослішає. А поки що в позитивній формі допоможіть їй оптимально структурувати навчальний процес. І, розуміючи всю картину того, що відбувається, заспокойтеся самі.
Навчіть дитину знайти баланс інтересів. Не забувайте тримати в голові загальну картину того, що відбувається. Замість того щоби гніватися з приводу оцінок вашої дитини, допоможіть їй знайти життєвий баланс між дружніми відносинами, навчанням, волонтерською роботою й сімейними заходами. Візьміть участь у шкільних справах дитини, проявіть інтерес до шкільних проектів.
Не проектуйте майбутнє. Коли ми бачимо, що наша дитина нічим не цікавиться в житті, легко почати проектувати таку поведінку на майбутнє. Якщо в неї немає жодних інтересів, крім відеоігор і друзів, ми думаємо, що вона ніколи не досягне успіху й навіть навряд чи зможе самостійно функціонувати в суспільстві. Це нарощує наше занепокоєння і страх. Але правда полягає в тому, що ми не можемо передбачити майбутнє. Якщо ви акцентуєте свою увагу на негативі, це лише посилює напругу у відносинах між вами й дитиною. Краще зосередьтесь на її позитивних рисах і допоможіть дитині розвивати їх. Вона товариська, завжди поспішає на допомогу або любить тварин? Зосередьтесь на тих якостях, які виховують розвинену, успішну людину, а не тільки на шкільних оцінках. Допоможіть дитині розвиватися соціально, творчо, емоційно.
Коли дитина відстає в навчанні, батьки настільки турбуються, що найчастіше за все це призводить до постійних сварок, але успішність так і не покращується. Якщо ви як батько заспокоїтесь і зрозумієте, що причина слабкої успішності не тільки в поганому ставленні до навчання й відсутності мотивації, а ще й у тому, що ви не можете примусити дитину бути вмотивованою, то станете краще до неї ставитись і допомагати дитині, коли вона цього потребуватиме. Пам'ятайте: ваша мета – зупинити розвиток негативної реакції й вирішити проблему.
Нам, батькам, складно не турбуватися про академічні успіхи наших дітей, тому що ми знаємо, як це важливо для їх майбутнього. З нашої точки зору, той факт, що дитина цінує друзів або електронні гаджети більше, ніж навчання, просто абсурд. Правда полягає в тому, що більшість дітей насправді мотивовані, хоч і не тим, чим, на наш погляд, повинні. Спробуйте подивитись на це з іншого боку: коли справа доходить до чогось захоплюючого, такого як відеоігри, музика, соціальні мережі чи вибір крутих джинсів, дитина демонструє високу мотивацію й повну відсутність будь-якої ліні. Тут є один нюанс: якщо ви тиснете на дитину, щоб її мотивувати, ситуація зазвичай тільки погіршується.
Зрозумійте: діти повинні самі усвідомити цінність праці. Подумайте про це з точки зору власного життєвого досвіду. Ви прекрасно знаєте, що харчуватися треба правильно, але не завжди дотримуєтеся здорового харчування! Ваша дитина повинна сама усвідомити важливість академічних успіхів. Звісно, є й об'єктивні чинники, які можуть перешкодити отриманню хороших оцінок (наприклад, розумові або фізичні недуги, нездатність до навчання чи поведінкові розлади, сімейні проблеми та зловживання деякими шкідливими речовинами). Їх теж треба враховувати.
Є люди, в яких зосередились усі компоненти успіху – мотивація, відповідні навички, уміння досягати результату й отримувати максимальну користь. Але для більшості з нас шлях до мотивації й успіху значно звивистіше і тернистіше. Якщо подумати, не кожна дитина звертається по допомогу до вчителів, вчасно робить домашні завдання, щовечора повторює пройдений матеріал і відкладає вбік усе, що її відволікає від навчання. Тому що так діють діти, в яких більш розвинена передня частина мозку і яким, відповідно, притаманні так звані хороші виконавчі функції, саме вони відіграють значну роль у шкільних досягненнях.
Виконавчі функції головного мозку допомагають регулювати емоції, сприяють концентрації уваги, наполегливості та гнучкості. У багатьох дітей ці функції розвиваються пізніше – лише в підлітковому віці. І, звісно, батькам дуже важко бачити, як їх дитина протягом довгого часу відстає в успішності. У це важко повірити, але такі діти не ледачі, не безвідповідальні й не відчувають відсутності мотивації. Якщо ви не згодні або не вірите в це, то, ясна річ, будете дратуватися, засмучуватись і гніватись у відповідь на гадану лінь дитини, що, у свою чергу, сприятиме її опору й боротьбі з вами. Далі пропонуються поради, які допоможуть вам уникнути подібного негативу.
Зберігайте з дитиною відкриті, товариські й позитивні взаємини. Завжди залишайтесь на боці дитини, не займайте позицію по той бік барикад. Це дозволить зберегти ваш авторитет і вплив, що є найважливішим інструментом виховання. Покарання, моралізаторство, погрози й маніпулювання приведуть у нікуди, зруйнують ваші взаємини й мотивацію дитини. Звісно, ваша фрустрація, почуття тривоги та страху нормальні і зрозумілі. Але реагувати на поведінку дітей подібним чином абсолютно неефективно. Пам'ятайте: ваша дитина поводиться так зовсім не для того, щоби зробити ваше життя нещасним, або тому, що вона нікчемна нероба. Наступного разу, коли ви відчуєте, що починаєте гніватися, спробуйте сказати собі: «Моя дитина просто ще не прийшла до цього». Пам'ятайте: ваше завдання – допомогти їй навчитись бути відповідальною. Якщо ви негативно налаштовані й перетворюєте це на моральну проблему, ваша дитина буде грубити вам, не намагаючись замислитись над суттю проблеми.
Введіть правило «коли». Один з уроків життя свідчить: ми отримуємо задоволення тоді, коли робота завершена. Якщо ви тренуєтеся забивати гол, то в результаті набираєте більше балів, і команда виграє. За роботу теж платять після її виконання. Тому почніть казати наступним чином: «Коли закінчиш заняття, можеш піти в гості до Дмитрика». Або: «Коли зробиш домашнє завдання, можемо разом подивитись той фільм, про який ти згадував». Введіть це правило й дотримуйтесь його. Якщо ваша дитина ще не здатна самостійно планувати й ініціювати, наполегливо дотримуйтеся цього правила. Тим самим ви допоможете їй навчитись робити те, що її власний мозок поки що не може забезпечити, – навчите її структурувати час.
Долучайтесь до навчального процесу. Якщо ваша дитина погано вчиться і її успішність падає, вам доведеться долучитись до навчального процесу. Вам необхідно підключитися превентивно й допомогти їй створити оптимальну структуру занять, яку сама дитина створити ще не може. Ця структура передбачає продуманий розклад із зазначенням часу, відведеного для занять, і часу на відпочинок. Вам доведеться простежити за його дотриманням. Наприклад, вимикайте комп'ютер і кажіть: «Жодних відеоігор або телевізора, доки не виконаєш домашнє завдання». Також треба буде подумати й вирішити, яку кількість часу дитина повинна присвятити навчанню. Протягом цього часу не допускайте використання електронних пристроїв (телефон, планшет і т. п.), оскільки ніщо не повинно відволікати увагу дитини. Ви можете ввести таке правило: навіть якщо дитина виконала всю домашню роботу, а навчальний час не пройшов, вона повинна продовжувати вчитись. Нехай повторює, читає або перевіряє помилки. Введіть правило «Півтори години тиші» – без електронних пристроїв, лише навчання. Деякі діти краще вчаться, слухаючи музику, але під час навчання будь-які інші електронні пристрої необхідно вимкнути. Ці правила не повинні нагадувати покарання, вони покликані допомогти дитині виробити ефективний робочий режим і зосередитись на шкільних предметах.
Запитуйте вчителя. Якщо оцінки та працездатність вашої дитини не на висоті, ви можете разом з її вчителями розробити план порятунку ситуації. Наприклад, учитель може перевіряти, чи забрала дитина все необхідне зі школи, а ви перевіряйте, чи добре вона зібрала портфель до школи. Як тільки ви побачите, що дитина почала краще розпоряджатись і керувати своїм часом, виконувати домашні завдання, повторювати матеріал перед контрольними роботами, це буде сигналом про те, що вам час трохи відступити.
Визначте місце для занять. Можливо, вам треба буде посидіти біля дитини, доки вона робить домашню роботу або, принаймні, перебувати поруч з нею, щоб у потрібний момент допомогти їй. Може, дитині знадобиться тихе місце для занять, подалі від галасливих братиків і сестричок. А може, навпаки, дитина буде краще займатись у спільній кімнаті з усіма членами сім'ї. Допоможіть їй перевірити це на практиці. Але як тільки ви визначите, яке місце для занять буде кращим, нехай дитина знаходиться саме там. Не треба виконувати домашню роботу замість дитини. Ваша допомога може полягати в тому, щоби перевірити виконане завдання й розпитати дитину, як вона засвоїла той чи інший матеріал.
Розділяйте великі завдання на дрібні частини. Разом з дитиною подумайте й вирішіть: можливо, буде краще, якщо ви розділите завдання на невеликі частини, і вона буде виконувати їх щодня. Для запису щоденних завдань можна використовувати великий настінний календар або білу дошку. Ви можете також залучити допомогу вчителя або найняти репетитора.
Будьте добрими, але непохитними. Робіть усе можливе, щоби бути добрим, корисним, послідовним батьком, і непохитно чиніть опір спокусі покарань, надмірного втручання й контролю. Після кожної негативної взаємодії з дитиною спробуйте створити десять позитивних. Постарайтеся зробити акцент на підтримці й заохоченні дитини замість неспокою та претензій. Коли ви починаєте рефлексувати й думати, що академічна успішність вашої дитини є відображенням вас самих або якості вашого виховання, і що саме ви й тільки ви несете відповідальність за його результат, то, як наслідок, опиняєтесь на місці дитини, а не на своєму, батьківському місці. А це шкідливо й неефективно.
Відсутність мотивації чи тривожність? Іноді відсутність мотивації (або те, що виглядає як безвідповідальність) насправді може бути тривогою дитини чи соромом за неуспішність у предметах, або невиконання домашнього завдання. Більшість людей тривожаться із приводу виконання якихось справ та уникають їх, як чуми. Іноді діти просто не можуть цього пояснити, бо не завжди усвідомлюють свої хвилювання, тривоги, страхи й занепокоєння. Ось типовий випадок. Припустимо, дитина каже вам, що сьогодні їй не задали жодної домашньої роботи, хоча це не так. Брехня змушує вас турбуватись. І якщо ви реагуєте криком і критикою, ваша дитина під впливом тривожних емоцій ще більше дистанціюється і від вас, і від домашньої роботи. Незначний прояв тривоги здатний мотивувати людину, але занадто сильний її прояв блокує здатність дитини думати, а також ту частину мозку, яка відповідає за мотивацію. Тримайте свої емоції під контролем, пам'ятайте про те, що тривога (страх) дитини – це не лінь. Ваша мета як батька полягає в тому, щоби стримувати свої емоції і правильно реагувати на хвилювання дитини.
Іноді почуття сорому, неповноцінності або тривоги, яке відчуває ваша дитина, може хибно тлумачитись вами, і ви можете прийняти його за негативне ставлення до навчання, відсутність мотивації та безвідповідальність. Ігнорування таких емоційних реакцій дитини може призвести до її протидії, замкнутості, відмови або демонстративної непокори. Пам'ятайте: те, що відбувається зараз, може виглядати зовсім по-іншому, коли ваша дитина подорослішає. А поки що в позитивній формі допоможіть їй оптимально структурувати навчальний процес. І, розуміючи всю картину того, що відбувається, заспокойтеся самі.
Навчіть дитину знайти баланс інтересів. Не забувайте тримати в голові загальну картину того, що відбувається. Замість того щоби гніватися з приводу оцінок вашої дитини, допоможіть їй знайти життєвий баланс між дружніми відносинами, навчанням, волонтерською роботою й сімейними заходами. Візьміть участь у шкільних справах дитини, проявіть інтерес до шкільних проектів.
Не проектуйте майбутнє. Коли ми бачимо, що наша дитина нічим не цікавиться в житті, легко почати проектувати таку поведінку на майбутнє. Якщо в неї немає жодних інтересів, крім відеоігор і друзів, ми думаємо, що вона ніколи не досягне успіху й навіть навряд чи зможе самостійно функціонувати в суспільстві. Це нарощує наше занепокоєння і страх. Але правда полягає в тому, що ми не можемо передбачити майбутнє. Якщо ви акцентуєте свою увагу на негативі, це лише посилює напругу у відносинах між вами й дитиною. Краще зосередьтесь на її позитивних рисах і допоможіть дитині розвивати їх. Вона товариська, завжди поспішає на допомогу або любить тварин? Зосередьтесь на тих якостях, які виховують розвинену, успішну людину, а не тільки на шкільних оцінках. Допоможіть дитині розвиватися соціально, творчо, емоційно.
Коли дитина відстає в навчанні, батьки настільки турбуються, що найчастіше за все це призводить до постійних сварок, але успішність так і не покращується. Якщо ви як батько заспокоїтесь і зрозумієте, що причина слабкої успішності не тільки в поганому ставленні до навчання й відсутності мотивації, а ще й у тому, що ви не можете примусити дитину бути вмотивованою, то станете краще до неї ставитись і допомагати дитині, коли вона цього потребуватиме. Пам'ятайте: ваша мета – зупинити розвиток негативної реакції й вирішити проблему.
Джерело - http://childdevelop.com.ua/
Що робити, якщо учень несміливий і замкнений?
У кожному класі є учні – так звані «тихі мишки». Вони нікому не заважають, не розмовляють, ні до кого не звертаються і т. п. На перший погляд, такі діти – «ідеальні учні», вони не створюють жодних турбот у вихованні та догляді за ними, їхні батьки не чують від учителів ані скарг, ані нарікань. Але чи справді пасивний учень – це благо для школи?
Надмірна сором'язливість, несміливість і соціальна пасивність школяра – це сигнал, який указує на те, що дитина вимагає до себе особливої уваги, і перш за все батьків.
Причиною несміливості й сором'язливості є такі чинники:
Надмірна сором'язливість, несміливість і соціальна пасивність школяра – це сигнал, який указує на те, що дитина вимагає до себе особливої уваги, і перш за все батьків.
Причиною несміливості й сором'язливості є такі чинники:
- Пригнічення емоцій – переважання процесів гальмування над процесами збудження. З часом такий стан може викликати порушення процесів адаптації, що призводить до появи конформних станів (стану підпорядкування себе думці й очікуванням оточення), що, у свою чергу, може призвести до зниження самооцінки.
- Занижена самооцінка – учень з відсутністю віри у власні можливості в певних ситуаціях відчуває труднощі при виявленні ініціативи, висловлюванні своєї думки та відстоюванні її, якщо це необхідно. Він дисциплінований, старанний, нікому не нав'язується й нікого не піддає негативу, уникає конфліктів.
- Ізоляція або підпорядкування – оскільки дитина має низьку самооцінку, вона вважає, що її ніхто не любить, отже, намагається уникати соціальних контактів. Перерви між уроками проводить на самоті. Часто в неї немає друзів. У багатьох подібних випадках можна спостерігати також процес підпорядкування – такий учень вибирає собі товариша, який має сильні особистісні якості, тобто лідера, й дозволяє йому скеровувати свої дії та вчинки.
- Багате внутрішнє життя – сором'язливий, несміливий, замкнений у собі учень часто є «мрійником», який багато розмірковує, аналізує свої переживання, веде щоденник. Вільний час він проводить за читанням книг або за комп'ютером. Утеча у «країну власних фантазій» дозволяє йому забути про свої проблеми, зокрема про відсутність друзів.
Функціонування таких дітей у шкільному середовищі ускладнене хоча б унаслідок такого явища, як зниження готовності пам'яті, яке призводить до того, що учень під час відповіді відчуває так звані «порожнечі в голові», хоча при цьому дуже добре підготовлений. Надмірна напруга паралізує його й відбувається зниження готовності пам'яті витягти й відтворити потрібну інформацію. Є способи, які дозволяють допомогти дітям і підліткам упоратися з цією проблемою. Наприклад, постарайтеся зробити ось що:
- уважно й активно слухайте таких дітей;
- «дослухайтесь» до їх прихованих емоцій;
- зчитуйте їх невербальні повідомлення;
- спостерігайте за поставою тіла, жестикуляцією, пантомімою й виразом обличчя;
- кажіть про свої почуття, розкривайтесь;
- під час розмови поважайте короткі моменти тиші;
- використовуйте принцип дзеркала, відображайте (віддзеркалюйте) почуття;
- заохочуйте, підбадьорюйте, підтримуйте дітей за допомогою таких невигадливих мовних зворотів, як «хм...», «так...», «ну і?..»;
- не поспішайте, чекайте зворотного зв'язку з дитиною;
- не обіцяйте, що безумовно допоможете, але надавайте всі шанси.
Уважно слухайте вашу дитину із проблемами несміливості й сором'язливості. Особливо важливим є те, що вона каже після слова «але». Звертайте увагу на її формулювання. Наприклад, можна сказати «Це безнадійно, але життя прекрасне!» або «Життя прекрасне, але це безнадійно!». Вирази схожі, але контекст зовсім інший. Прислухавшись до її слів, ви краще зрозумієте її стан, отже, зможете допомогти.
Джерело - http://childdevelop.com.ua
Як допомогти дитині виконати домашнє завдання
Допомагати дитині з виконанням домашньої роботи зовсім не означає робити замість неї! У даній статті пропонуються десять порад, як батьки можуть найкращим чином допомогти своїй дитині виконати домашнє завдання так, щоб вона ефективно навчалась, отримувала користь зі своїх завдань і приносила зі школи добрі оцінки.
Забезпечте дитині сприятливі умови та надайте необхідні матеріали
Важливо забезпечити дитині спокійний, добре освітлений простір подалі від відволікаючих чинників, а також надати всі необхідні навчальні матеріали – папір, зошити, маркери, ручки й олівці, словники, зручний письмовий стіл і т. п. – усе, що тільки потрібно для того, щоб дитині було зручно й вона могла ефективно виконувати свою домашню роботу. Відразу після школи попросіть дитину переглянути всі завдання й визначити, які підручники та матеріали необхідні для їх виконання. Усі ми раніше, як очманілі, в останній момент мчали в магазин по транспортир, кольоровий папір або повертались у школу по забутий підручник – і нічого смішного в цьому не було! Нехай же в дитини все необхідне буде під рукою.
Визначте персональний простір для кожної дитини
Навіть якщо ваші діти дуже слухняні (як же вам пощастило), вони, імовірно, відволікають один одного під час занять. Спробуйте знайти для кожної дитини своє окреме робоче місце або розплануйте час так, щоб діти спокійного виконували домашні завдання у спеціально відведених місцях. Якщо одна дитина закінчить свою домашню роботу раніше, займіть її читанням або попросіть посидіти спокійно, доки вся сім'я не буде готова до спільного проведення часу у вітальні.
Продумайте розклад
Створіть раціональний графік, який передбачає адекватне співвідношення часу на навчання та дозвілля дитини. Більшість дітей найбільш продуктивні на початку вечора, за деякий час до сну, іншим, перш ніж сісти за підручники, потрібна невелика перерва на ігри, обід чи вечерю або принаймні перекус. Найголовніше – це встановити певний режим, який буде індивідуально підходити вашій дитині та враховувати всі її потреби.
Зробіть час виконання домашніх завдань вільним від високих технологій
Обмежте час для телевізора, мобільного телефону, планшета й ноутбука. Якщо вашій дитині не потрібен комп'ютер для виконання домашнього завдання або телефон для консультацій з однокласниками (порада: переконайтеся, що це дійсно необхідно!), нехай вона здасть вам усі свої високотехнологічні пристрої на час виконання домашньої роботи. Таке правило, звісно, складно встановити й застосувати, особливо у відношенні до технічно одержимих дітей у віці від десяти до тринадцяти років і підлітків, але чим краще дитина зосередиться, тим швидше виконає домашню роботу і зможе повернутись до своєї сторінки в соціальних мережах.
Будьте готові стати довідником
Завжди будьте готові відповісти на будь-які запитання про домашнє завдання. Спробуйте вирішити одну-дві задачі разом з дитиною, а потім перевірте, чи зможе вона вирішити наступну задачу самостійно. Давайте дивитися правді в очі: у вас як у батька (у мами) дуже багато важливих справ – вечеря на плиті, кілометровий список нагальних завдань і, можливо, ще один жвавий малюк на додачу. Однак не забувайте нагадувати своєму школяру (і собі самим), що школа й навчання понад усе, і ви завжди готові відповісти на будь-які запитання або перевірити домашню роботу дитини.
Не впадайте у крайнощі з бажанням допомогти
Ігнорування прохань дитини про допомогу з домашнім завданням – це одна крайність, а виконання роботи замість неї – інша, обидві вони повинні бути справжнім табу. Уникайте простого надання відповідей. Замість цього ставте запитання, які дозволять дитині розділити складну задачу на кілька невеликих, послідовних і простих етапів. Ви не зможете складати за дитину іспити, тому виконання замість неї складних шкільних проектів і рішення математичних задач ніяк не допоможуть їй у довгостроковій перспективі.
Користуйтесь не тільки шкільним щоденником
З першого дня навчання у школі дайте дитині блокнот для записування завдань, який, крім офіційного щоденника, буде додатковим засобом фіксації заданого. Ви також можете придумати просту відомість виконання домашніх завдань або якусь іншу форму звітності. Що б ви не вибрали, переконайтеся, що ваша дитина записує свої завдання на папері, це допоможе їй нічого не пропустити. Як тільки вона впорається з домашньою роботою, порівняйте виконаний обсяг зі щоденником, щоби переконатися, що все зроблено.
Підтримуйте зв'язок з учителем і школою
Дізнайтеся, чи є в учителя вашої дитини сайт або сторінка в соціальних мережах, на якій він (вона) перераховує домашні завдання і, можливо, пише якісь рекомендації стосовно їх виконання; чи передбачена у школі допомога при виконанні домашніх завдань («ГПД», наприклад), репетиторство або можливість додаткових занять, які можуть бути корисними, якщо дитина матиме труднощі з виконанням домашньої роботи. Під час батьківських зборів або в будь-який інший момент протягом навчального року діліться своєю стурбованістю кількістю або складністю призначених домашніх завдань. Неодмінно повідомляйте вчителю, якщо у вашої дитини систематично виникають якісь труднощі або вона не у змозі самостійно зробити більшу частину домашньої роботи.
Робіть роботу над помилками
Переглядайте закінчені й оцінені завдання дитини. Не сваріть її за погані оцінки або зроблені помилки. Обговоріть ці помилки, щоби переконатися, що ваша дитина зрозуміла матеріал. Неправильні відповіді завжди дають можливість учитись, до того ж ці складні питання можуть зустрітись на іспиті. Тому варто допомогти дитині зрозуміти правильні відповіді, доки матеріал ще свіжий у пам'яті.
Підтримуйте здорові звички
Багато дітей відчувають нестачу сну, який украй необхідний їх організму, що розвивається, проводячи в ліжку значно менше 8,5 години. Якщо ваша дитина дрімає над завданням з літератури, спробуйте змістити час відходу до сну на одну годину раніше протягом одного тижня й перевірте, наскільки це виявиться ефективним. Якщо графік вашої дитини щільно розписаний різними заняттями як по днях, так і вечорами, починаючи від спортивних гуртків і музичної школи до волонтерської діяльності або навіть роботи по кілька годин на день, може, прийшов час переосмислити їх доцільність. Дітям необхідний час, щоб розслабитись у кінці дня. Крім того, переконайте дитину в необхідності здорового харчування та регулярних фізичних вправ для гостроти розуму й запобігання хворобам.
Забезпечте дитині сприятливі умови та надайте необхідні матеріали
Важливо забезпечити дитині спокійний, добре освітлений простір подалі від відволікаючих чинників, а також надати всі необхідні навчальні матеріали – папір, зошити, маркери, ручки й олівці, словники, зручний письмовий стіл і т. п. – усе, що тільки потрібно для того, щоб дитині було зручно й вона могла ефективно виконувати свою домашню роботу. Відразу після школи попросіть дитину переглянути всі завдання й визначити, які підручники та матеріали необхідні для їх виконання. Усі ми раніше, як очманілі, в останній момент мчали в магазин по транспортир, кольоровий папір або повертались у школу по забутий підручник – і нічого смішного в цьому не було! Нехай же в дитини все необхідне буде під рукою.
Визначте персональний простір для кожної дитини
Навіть якщо ваші діти дуже слухняні (як же вам пощастило), вони, імовірно, відволікають один одного під час занять. Спробуйте знайти для кожної дитини своє окреме робоче місце або розплануйте час так, щоб діти спокійного виконували домашні завдання у спеціально відведених місцях. Якщо одна дитина закінчить свою домашню роботу раніше, займіть її читанням або попросіть посидіти спокійно, доки вся сім'я не буде готова до спільного проведення часу у вітальні.
Продумайте розклад
Створіть раціональний графік, який передбачає адекватне співвідношення часу на навчання та дозвілля дитини. Більшість дітей найбільш продуктивні на початку вечора, за деякий час до сну, іншим, перш ніж сісти за підручники, потрібна невелика перерва на ігри, обід чи вечерю або принаймні перекус. Найголовніше – це встановити певний режим, який буде індивідуально підходити вашій дитині та враховувати всі її потреби.
Зробіть час виконання домашніх завдань вільним від високих технологій
Обмежте час для телевізора, мобільного телефону, планшета й ноутбука. Якщо вашій дитині не потрібен комп'ютер для виконання домашнього завдання або телефон для консультацій з однокласниками (порада: переконайтеся, що це дійсно необхідно!), нехай вона здасть вам усі свої високотехнологічні пристрої на час виконання домашньої роботи. Таке правило, звісно, складно встановити й застосувати, особливо у відношенні до технічно одержимих дітей у віці від десяти до тринадцяти років і підлітків, але чим краще дитина зосередиться, тим швидше виконає домашню роботу і зможе повернутись до своєї сторінки в соціальних мережах.
Будьте готові стати довідником
Завжди будьте готові відповісти на будь-які запитання про домашнє завдання. Спробуйте вирішити одну-дві задачі разом з дитиною, а потім перевірте, чи зможе вона вирішити наступну задачу самостійно. Давайте дивитися правді в очі: у вас як у батька (у мами) дуже багато важливих справ – вечеря на плиті, кілометровий список нагальних завдань і, можливо, ще один жвавий малюк на додачу. Однак не забувайте нагадувати своєму школяру (і собі самим), що школа й навчання понад усе, і ви завжди готові відповісти на будь-які запитання або перевірити домашню роботу дитини.
Не впадайте у крайнощі з бажанням допомогти
Ігнорування прохань дитини про допомогу з домашнім завданням – це одна крайність, а виконання роботи замість неї – інша, обидві вони повинні бути справжнім табу. Уникайте простого надання відповідей. Замість цього ставте запитання, які дозволять дитині розділити складну задачу на кілька невеликих, послідовних і простих етапів. Ви не зможете складати за дитину іспити, тому виконання замість неї складних шкільних проектів і рішення математичних задач ніяк не допоможуть їй у довгостроковій перспективі.
Користуйтесь не тільки шкільним щоденником
З першого дня навчання у школі дайте дитині блокнот для записування завдань, який, крім офіційного щоденника, буде додатковим засобом фіксації заданого. Ви також можете придумати просту відомість виконання домашніх завдань або якусь іншу форму звітності. Що б ви не вибрали, переконайтеся, що ваша дитина записує свої завдання на папері, це допоможе їй нічого не пропустити. Як тільки вона впорається з домашньою роботою, порівняйте виконаний обсяг зі щоденником, щоби переконатися, що все зроблено.
Підтримуйте зв'язок з учителем і школою
Дізнайтеся, чи є в учителя вашої дитини сайт або сторінка в соціальних мережах, на якій він (вона) перераховує домашні завдання і, можливо, пише якісь рекомендації стосовно їх виконання; чи передбачена у школі допомога при виконанні домашніх завдань («ГПД», наприклад), репетиторство або можливість додаткових занять, які можуть бути корисними, якщо дитина матиме труднощі з виконанням домашньої роботи. Під час батьківських зборів або в будь-який інший момент протягом навчального року діліться своєю стурбованістю кількістю або складністю призначених домашніх завдань. Неодмінно повідомляйте вчителю, якщо у вашої дитини систематично виникають якісь труднощі або вона не у змозі самостійно зробити більшу частину домашньої роботи.
Робіть роботу над помилками
Переглядайте закінчені й оцінені завдання дитини. Не сваріть її за погані оцінки або зроблені помилки. Обговоріть ці помилки, щоби переконатися, що ваша дитина зрозуміла матеріал. Неправильні відповіді завжди дають можливість учитись, до того ж ці складні питання можуть зустрітись на іспиті. Тому варто допомогти дитині зрозуміти правильні відповіді, доки матеріал ще свіжий у пам'яті.
Підтримуйте здорові звички
Багато дітей відчувають нестачу сну, який украй необхідний їх організму, що розвивається, проводячи в ліжку значно менше 8,5 години. Якщо ваша дитина дрімає над завданням з літератури, спробуйте змістити час відходу до сну на одну годину раніше протягом одного тижня й перевірте, наскільки це виявиться ефективним. Якщо графік вашої дитини щільно розписаний різними заняттями як по днях, так і вечорами, починаючи від спортивних гуртків і музичної школи до волонтерської діяльності або навіть роботи по кілька годин на день, може, прийшов час переосмислити їх доцільність. Дітям необхідний час, щоб розслабитись у кінці дня. Крім того, переконайте дитину в необхідності здорового харчування та регулярних фізичних вправ для гостроти розуму й запобігання хворобам.
Джерело - http://childdevelop.com.ua
Як делікатно розпитати дитину про школу
У даній статті пропонуються більш привабливі для дітей запитання, які дозволять вам отримувати докладну інформацію про те, що відбувається з ними у школі. Ці запитання, звісно, не ідеальні, але зате відповіді на них ви будете отримувати у вигляді повноцінних речень, а деякі із запитань приведуть вас до цікавих бесід, веселих обговорень і чіткого розуміння того, що ваші діти думають і відчувають про той час, який проводять у школі.
- 1. Що було найкращим з того, що відбулося сьогодні у школі? (Що було найгіршим з того, що відбулося сьогодні у школі?)
- 2. Розкажи мені, що примусило тебе сьогодні розсміятись.
- 3. З ким би ти хотів сидіти за однією партою? (З ким би ти не хотів сидіти за однією партою? Чому?)
- 4. Яке найкрутіше місце у школі?
- 5. Яке дивне слово ти почув сьогодні? (Чи щось дивне, що було кимось сказано.)
- 6. Якщо сьогодні ввечері я зателефоную твоєму вчителю, що він розповість про тебе?
- 7. Ти допоміг сьогодні кому-небудь?
- 8. Хто-небудь допомагав сьогодні тобі?
- 9. Розкажи мені про один факт (щось нове), про який ти дізнався сьогодні.
- 10. У який момент дня ти відчував себе найщасливішим?
- 11. Коли тобі стало нудно сьогодні?
- 12. Якби сьогодні прямо у твій клас прилетіли інопланетяни на космічному кораблі й захотіли когось забрати із собою, кого б ти їм порадив? Чому?
- 13. З ким із дітей ти хотів би пограти на великій перерві, з якими раніше не грав?
- 14. Розкажи мені про що-небудь позитивне, що відбулося сьогодні.
- 15. Яке слово найчастіше вимовляв сьогодні вчитель?
- 16. Як ти гадаєш, над чим тобі треба попрацювати у школі або чого варто навчитись, щоби підтягнутись у навчанні?
- 17. Як ти гадаєш, над чим тобі можна менше працювати або що можна менше вчити у школі?
- 18. До кого у класі ти міг би ставитись краще?
- 19. Де ти найчастіше перебуваєш на великій перерві?
- 20. Хто у вашому класі найсмішніший? Що в ньому/ній такого смішного?
- 21. Що було найсмачнішим з того, що вам сьогодні давали на обід?
- 22. Якби завтра ти став учителем, то що б ти зробив?
- 23. Чи є у класі хлопці, які не встигають за всіма, яким необхідно частіше відпочивати?
- 24. Якби ти міг помінятись місцями з ким завгодно у класі, хто б це був? Чому?
- 25. Розкажи мені про три різні сьогоднішні випадки у школі, коли тобі довелось користуватись олівцем.
Діти часто дають найцікавіші відповіді на запитання №№ 12, 15 і 21.
Такі запитання, як № 12, дозволяють дітям без страху й побоювань розповісти про те, кого вони вважають зайвим у своєму класі, й дають батькам можливість обговорити ті причини, через які дитині не подобається той чи інший учень, виявляючи при цьому проблеми, про які раніше не було відомо.
Відповіді, які батьки отримують на свої запитання, іноді просто дивні. Наприклад, на запитання № 3 ви можете почути, що дитина більше не хоче сидіти за однією партою зі своїм кращим другом – не через бажання повередувати або побешкетувати, а в надії ближче познайомитись з іншими дітьми й подружитись з ними.
Іноді нам просто варто придумати правильні запитання й поставити їх нашим дітям. Деякі запитання комусь із них підійдуть більше, а комусь менше. Але ж ви маєте право й хочете знати, що відбувається в їхньому житті, і прагнете надавати їм своєчасну допомогу. Тому питайте, питайте, питайте.
У міру того як діти виростають, доводиться докладати все більше й більше зусиль, щоби зберігати з ними належний взаємозв'язок, але такі зусилля необхідні й завжди виправдані.
Джерело - http://childdevelop.com.ua
Учителем не кожен може бути
Діти, школа, вчителі... Слова усім відомі і знайомі. Але в кожного свої спогади, емоції, почуття викликають вони. Найчастіше — це дитинство, сміх радість спілкування з друзями-однокласниками, веселі ігри, уроки, перерви, свята, походи...
І вчителі, які спливають час від часу у твоїй пам’яті до кінця твоїх днів; від яких ти взяв щось для себе; слова, сказані ними, живуть в тобі і ти звертаєш на них увагу навіть у зрілому віці. Дивно, але так воно і є. Нікуди від цього не дінешся.
Школа... Колись ти бурхливо жив у ній, вчився, швидко ріс і мужнів, а тепер вона живе в тобі тихо і непомітно, але завжди присутня, готова зринути у пам’яті в будь-яку хвилину.
І деколи хочеться повернутися у її багатоголосся і дзвінку радість, в ту дитячу безтурботність, де все було так просто і легко. Хочеться відчути той політ фантазії на грані здійсненності. Це справді найкращі роки у житті людини.
І вчителі, які спливають час від часу у твоїй пам’яті до кінця твоїх днів; від яких ти взяв щось для себе; слова, сказані ними, живуть в тобі і ти звертаєш на них увагу навіть у зрілому віці. Дивно, але так воно і є. Нікуди від цього не дінешся.
Школа... Колись ти бурхливо жив у ній, вчився, швидко ріс і мужнів, а тепер вона живе в тобі тихо і непомітно, але завжди присутня, готова зринути у пам’яті в будь-яку хвилину.
І деколи хочеться повернутися у її багатоголосся і дзвінку радість, в ту дитячу безтурботність, де все було так просто і легко. Хочеться відчути той політ фантазії на грані здійсненності. Це справді найкращі роки у житті людини.
Учителем не кожен може бути,
Не кожне серце вміє говорить...
Учитель лише той, хто вміє чути,
Окрилити, навчити і любить.
Тендітну душу ласкою зігріти
І добротою ниву засівать,
Безмежно, щиро цілий світ любити
І дітям усього себе віддать.
Не кожне серце вміє говорить...
Учитель лише той, хто вміє чути,
Окрилити, навчити і любить.
Тендітну душу ласкою зігріти
І добротою ниву засівать,
Безмежно, щиро цілий світ любити
І дітям усього себе віддать.
(Н. Красоткіна)
Підписатися на:
Дописи (Atom)